"Все, що технічно можливе, можна реалізувати фінансово" — що насправді значить, коли ми читаємо що в нас "недостатньо грошей" на розширення оборони?
Головним питанням українського суспільства є визволення країни від лиха війни, яку несе росія вже дванадцять років.
Щодня Збройні сили України вирішують це питання. Честь й шана усім, хто у складі ЗСУ та причетний до цих дій. Вічна пам’ять загиблим.
Дії ЗСУ доводять, що Україна продукує дієздатність.
Приблизно рік назад, доволі помітний аналітичний центр, який спеціалізується на національній безпеці та військових діях, випустив прикметний звіт (CSIS 2024). Головна деталь у тому, що його автори визнали помилку (!), яку аналітична (експертна) спільнота Заходу—це аналітики що працюють у сфері національної безпеки—зробила на початку 2022 року, тобто напередодні загарбницького вторгнення росіян до України. Тоді, серед експертів здебільшого переважала думка, яку автори цього звіту сформулювали як недооцінка дієздатності ЗСУ. Зворотна сторона медалі цієї думки з нещодавнього минулого – переоцінка загарбника. Реальність від 2022 року—у вигляді організованої оборони України—стала тим підґрунтям для переоцінки.
Автори цього звіту здебільшого говорять про помилки їх колег, тобто не власні помилки. Це дає підґрунтя для критики цього звіту. Але врешті решт, слід визнати сам факт, що в індустрії експертів з безпеки піднімається самокритичне питання щодо цієї спільноти про власні помилки. Це дає простір для роботи над помилками, особливо для тих експертів та аналітиків, хто іще не має визнання. Але більш змістовний сенс цієї роботи над помилками – це можливе вироблення більш дієвої стратегії для суспільства тої чи іншої країни чи групи країн, що обороняються від військової агресії.
На відміну від питань безпеки, на мій суб’єктивний погляд, спільнота експертів та аналітиків з питань економіки здебільшого уникає таких гучних подій із самокритики. Серед економістів самокритика існує, але вона сконцентрована у дуже вузьких колах. Така особливість спотворює економіку в уявленні широкого загалу як знання із непохитними законами.
Вищезгаданий звіт є прикладом або зачіпкою для більш змістовного аргументу. Підхід у діяльності з будь-якого суспільства щодо вирішення певного питання є більш досконалим, коли у суспільстві присутня активність із наступних складових. Перше, висловлення сумніву щодо безпомилковості поточних дій сформульованих на знаннях, що превалювали на момент застосування згаданих дій. Особливо, коли фактичний результат не збігається із очікуваним результатом. Друге, переоцінка поточних знань на підставі нової інформації отриманої від практичних результатів. Третє, оновлення знань та на їх основі застосування скорегованих дій для подальшого отримання результату. Далі, перший пункт (сумнів) застосовується знову до третього пункту (результат від оновлених знань та дій). Тобто, процес оновлення знань та дій щодо вирішення питань є безперервним.
Такий підхід походить від інституціоналізму. Це система знань зародилася у США іще наприкінці 19-го століття. Вона відштовхується від аналітичної думки американських економістів Торстена Веблена, Джона Р. Коммонса та інших (Sturgeon 2025).
У світі започаткований Вебленом підхід іще називають оригінальним інституціоналізмом. Його не слід плутати із Новим інституціоналізмом. Останній перетинається із першим лише у певних аналітичних позиціях. Але головна відмінність між ними полягає у тому процесі із переоцінки поточних знань, що був згаданий вище. Новий інституціоналізм широко перетинається із неокласичною економічною думкою, в якій превалює консерватизм щодо зміни системи знань. На противагу, в оригінальному інституціоналізмі превалює не просто лібералізм щодо зміни системи знань, радше така зміна визнається як засаднича у житті суспільства.
Новий інституціоналізм домінує у світі. Адже він відштовхується від базових постулатів неокласичної теорії про економіку (“неокласика”). Остання стверджує про первинність вільних ринків у визначенні цін на ресурси, які є постійно у нестачі (англійською: scarcity). Під “ресурсами” розуміються базові товари як робоча сила, земля та капітал. Вищезгадане домінування діє завдяки комплексу з учбових закладів, аналітичних центрів, лідерів суспільної думки, медіа старої та нової формації, та фінансових внесків (у вигляді значних грантів та донатів) від лідерів приватного бізнесу. Такий комплекс має оперативну діяльність, що описується чисельними авторами.
В Україні аналогічна ситуація. Знання про оригінальний інституціоналізм існує, але в доволі обмеженому колі. На противагу, знання про Новий інституціоналізм отримало друге дихання у 2016 році із публікацією в українському перекладі популярної книжки “Чому нації занепадають.”
Навіщо ось ці деталі про інституціоналізм пересічному читачеві? Кому потрібні ось ці теорії у час російських вбивств, бомбардувань, обстрілів? Відповідь коротка: вона потрібна саме зараз! Будь-який читач повинен про це знати. Адже оборона цілої країни, її міст та селищ, її продуктивної діяльності у тилу, скоріше виграє, ніж програє.
Ідея цієї статті проста: вирішення головного питання—щодо оборони України та звільнення від загарбника—потребує більш змістовного охоплення знань про економіку ніж було до сьогодні.
Наведу кілька прикладів з того стану, що є зараз.
З 2022 року й до сьогодні в Україні превалює загальна думка, що можна узагальнити до наступних позицій:
- Щодо санкцій проти росії: з точки зору економічної теорії вони є бездоганними, єдина перешкода на їх шляху це політики, які застосовують їх вибірково із прогалинами для їх уникнення.
- Щодо швидкості санкцій: до попереднього пункту додається теза про українців, які власноруч із притаманною їм емоційністю спочатку формують “завищені очікування” (“ілюзії”) щодо колапсу росії під тиском санкцій, а потім там само сильно “засмучуються” від відсутності швидкого результату.
- Про здатність росії вести війну: вважається, що наступні 12 місяців (“не більше року”) це той часовий горизонт, на протязі якого російська економіка під тиском санкцій дійде до тієї межі, коли російський загарбник буде змушений знизити поточний рівень військових дій.
- Про економіку росії: вважається, по-перше, що кремль перевів економіку росії на “військові рейки” приблизно у другій половині 2022 року після поразок нанесених ЗСУ під Києвом, Харковом та у Херсоні. По-друге, росії вдалося стабілізувати власну економіку у 2022 році, незважаючи на санкції, та налагодити зріст економіки у 2023-24 рр. у військовому виробництву завдяки двом факторам – (1) їх доходи від експорту нафти радше зросли ніж впали, (2) вони “гарно” підготувались до початку другої хвилі війни у лютому 2022 р. й сформували “макроекономічні буфери” у вигляді, наприклад, доволі низького рівня державного боргу.
- Але ця модель економіки росії є приреченою: адже вона не має доступу від відкритих міжнародних ринків: провідних промислових технологій та фінансового капіталу/ресурсу. Без останнього---адже гроші потрібно десь знайти через зовнішні запозичення чи приватизацію майна---економіка росію вже зараз має такі “фінансові дірки”, що закриваються через “проїдання золотовалютних резервів” або “друк грошей.” А це, як вважається, відкритий й швидкий шлях до повторення колапсу зразка радянського союзу.
В цілому, така система думок базується на комплексі із поширення знань від Нового інституціоналізму. Прикметною рисою є відсутність сумніву в економічній теорії, на підставі якого сформовані перелічені позиції. Наприклад, теза що “радянський союз зазнав краху через те, що у нього закінчилися гроші” сприймається як непорушна аксіома.
Міжнародна експертна думка підтримує звичку так думати. Наприклад, видання New York Times восени 2025 року розкрила хід думок власної редакції щодо стану економіки росії у період військової агресії росії проти України у 2022-24 рр. Один співробітник редакції, який, як з’ясувалося, народився та виріс в росії, пояснив колежанці так (New York Times Podcasts 2025, 0:15:00):
… путін розуміє економіку … він поважає [базовий] закон [ринкової економіки – закон] попиту та пропозиції. Він заощаджував гроші, уберігаючи економіку росії від ефекту санкцій, він доволі довго готувався до цього моменту [лютого 2022 р.]
Головне в цій цитаті, що авторитет видання витрачається на твердження на нібито дотриманням у кремлі “базового закону” ринковою економіки: попиту та пропозиції, як в цілому (до будь-якого ресурсу), так і щодо грошей. Адже, за канонами неокласики (неокласичної теорії про економіку) витрати будь-якого суб’єкту економіки здійснюються або з власних заощаджень, або через запозичення грошей у тих, у кого такі заощадження є.
Трохи згодом, вже на початку січня 2026 року, у рамках цієї самої неокласики, видання Financial Times звично надрукувало статтю свого провідного журналіста з характерним заголовком “у росії закінчуються гроші” (Sandbu 2026). Усе через “фінансові дірки” та зниження доходу від експорту нафти. Висновок статті: “санкції є високо ефективними.”
Наскільки коректними є ці твердження щодо економіки агресора мало хто обговорює. Адже серед економістів практика з визнання помилок радше відсутня. Превалює звичка покладатися на “закони” економіки, що вивели економісти. На питання “скільки ще Росія може воювати?”, лунає відповідь: Все залежить від економіки. Це основний фактор, який впливає на все. Навіть не зброя, а гроші. Бо без грошей ти не виготовиш зброю. Без грошей зараз ти не мобілізуєш людей, не будеш проводити логістику, лікувати. …без грошей взагалі нічого там не буде можливо. (PRESSING 2025, див. 0:26:04)
Водночас, будь-який посадовець в Україні—чи то теперішній, чи то минулий, чи то майбутній—у відповідь на питання “що віддаляє нас найбільше від закінчення війни?” формулює свою думку відповідно до усталеного консенсусу: “Брак внутрішнього ресурсу”, див. наприклад (Є?П 2025, 0:42:23). Далі така відповідь має уточнення. А саме, про який самий ресурс йде мова? Перше це гроші. Друге це люди. Щодо механізму, який мобілізує ресурс, говориться про “модель управління країною”. Водночас, визнається: модель, що є зараз, робить свою роботу.
Але повернемося до пріоритетності такого ресурсу як грошей. Про що йде мова? Насамперед згадується державний бюджет й що він на половину складається з внесків (“донатів”) із закордону. Тобто: Це означає, що наша ключова проблема насправді не в тому, скільки зброї дасть Захід Україні. Реальна проблема, це скільки “кеша” дасть Захід в наш бюджет, для підтримування макрофінансової стабільності. (Є?П 2025, 0:43:48)
Що таке “макрофінансова стабільність” пояснюється наступним чином із особливим акцентом на слові “цих”: Бо якщо цих грошей не буде ... не буде зарплат, не буде пенсій, не буде інших соціальних виплат. (0:44:09)
На завершення така типова відповідь вдається до наступних простих і звичних для розуміння слів. Мовляв, через “діру” чи “дірку” у держаному бюджеті “[у нас] просто закінчилися гроші” (0:44:57).
Таким чином, економісти з числа найбільш помітних схоже визначились з приводу поточних позицій України, що обороняє й визволяє свій народ від нападника, та країни-агресора росії. Ці позиції майже дзеркальні – у обох країнах є тенденція до закінчення грошей, ключового “ресурсу.”
Чи це дійсно так? Відповідь: ні, якщо читач дослухається до економістів від оригінального інституціоналізму. Відповідь: так, якщо читач покладається на економістів від Нового інституціоналізму та неокласики.
Щодо робити читачеві, як визначитися у протилежних думках двох груп економістів?
Останні сказали буквально на днях, що санкції є високо-ефективними у стримуванні агресора. Перші, на противагу, процитують свого однодумця Кларенса Айреса із книжки “Теорія економічного прогресу” (Ayres 1944, стор. 13-14), що відображала ситуацію на Заході на початку Другої світової війни:
Широкий загал людей все більше розуміє важливість промислового процесу. Водночас, зростає розчарування у фінансових догмах. Золотий стандарт, наприклад, вже не є тим фетишем, яким він був іще донедавна. Іще кілька років тому, економісти запевняли світ, що Німеччина та Японія найвірогідніше не зможуть підтримувати витрати для ведення тотальної війни через те, що жодна з цих країн не мала адекватного рівня золотого резерву. Тим не менш, ми не тільки побачили, що вони розпочали таку війну, ми також відкрили для себе істину, що наявність найбільшого резерву монетарного золота у порівнянні із усім світом не гарантує перемогу у цій війні.
Читачеві, що уважно прочитав цей уривок, слід пояснити про які саме фінансові догми йдеться мова. Одна з таких догм це первинність заощаджень, з який фінансуються витрати. З неї походять споріднені догми: (1) про фінанси національного уряду, який витрачає завдяки попередньо зібраним доходам (в популярній формі догма про “гроші платників податків” або про те що “уряд не має власних грошей”); (2) про фінанси банків, які спочатку збирають гроші вкладників й тільки потім здатні із цих зібраних грошей видати ці гроші у кредит під відсотки позичальникам (в популярній формі це догма про “посередницьку функцію банків”). Ці догми існують й до сьогодні. Але у 1940-х роках, США та Велика Британія відмовились від цих догм під тиском війни, але лише на певний час. Після війни вони повернулися. Таким чином, навіть сьогодні можна читати наукові статті, в яких посередницька функція банків розглядається як незаперечна.
В Україні така сама ситуація, але проглядається невеличкий прогрес у вигляді сумніву у коректності поточної теорії та спроби її перегляду.
Так у 2024 році, на одному з YouTube каналів на загально-суспільні питання ведучий та співрозмовниця, експерт з фінансів, говорили про діяльність банків. Їх розмова була про ризики банків та моральну сторону їх бажання до прибутку. Ведучий: “... виглядає, що банк дуже цікаве місце для роботи в якомусь можливо 19-му столітті, коли ти можеш дозволити собі бути людиною відродження розбиратись і в тому як залучити гроші від населення і як їх вигідно інвестувати ...” На що співрозмовниця пояснила роботу будь-якого банку на прикладі Монобанку. Вона сказала, що “вони [Монобанк] беруть у одних [фізичних осіб] і віддають іншим [фізичним особам]” (УТ-2 2024, 1:21:00). Узагальнюючи, ця розмова була суцільно у відповідності до вищезгаданої догми, відповідно до якої банки розуміються як фінансові посередники. Іншими, словами банки—чи то Монобанк, чи то Укргазбанк, або інший банк—залучають гроші від одних клієнтів (ця операція називається депозитом) й далі надають ці гроші до інших клієнтів (ця операція називається кредитом). Банки зароблять на позитивній різниці між двома процентними ставками, а саме між ставкою за кредитом та ставкою за депозитом.
Але вже у 2025 році, та сама експертка з фінансів виступаючи вже на іншому YouTube каналі зробила наступне пояснення: “... яка звичайна роль, яку банк банки виконують в економіці? Вони по суті—ви як економісти насправді можете краще відповісти на це питання—створюють гроші. Да, тому що вони беруть, е, депозити в населення. Але і ці гроші вони видають як кредити, але вони видають не exactly ту суму, яку вони взяли як депозити, а дещо більше, ніж вони взяли як депозити.” (Що з економікою? 2025, 35:00)
Прикметною є зміна думки про банки як посередники у 2024 р. до думки про банки як комерційні структури, що власноруч створюють гроші. (Зауважте термінологію! Немає згадки, що банки “друкують гроші.”)
Така зміна думки відповідає статті Банку Англії, центрального банку Великої Британії, що був випущений у світ у 2014 році під назвою “Про створення грошей у сучасній економіці” (McLeay et al 2014). З того часу він цитується багатьма економістами з різноманітними поглядами на підходи до економічного аналізу. Автори звіту зазначили:
У сучасній економіці, більшість грошей мають форму банківських депозитів. Але [серед широкого загалу людей] існує нерозуміння яким чином ці депозити утворюються: ключовий метод – це через кредитування комерційними банками. Тобто, кожен раз коли комерційний банк надає позику позичальнику, одночасно створюється депозит на поточному рахунку позичальника, що кореспондує позиці – таким чином утворюються нові гроші.
Наразі, реальність щодо створення грошей відрізняється від пояснення, яке можна знайти у підручниках про економіку. Останні говорять про банки, що спочатку отримують депозити, коли домогосподарства заощаджують, й потім надають їх у позику. [В реальності] банківське кредитування створює депозити [безпосередньо, незалежно від центрального банку]. В нормальні часи, центральний банк не обмежує кількість грошей в [економічному] обігу, також центральний банк не “мультиплікує” гроші у більші обсяги кредитів та депозитів.
Таким чином, прямо чи опосередковано авторитет Банку Англії скоріш за все вплинув на погляди експертки з економіки, коли вона за один рік перейшла від догми “банки збирають гроші, а потім іх надають у позику” до більш простої тези що відображає сутність: “банки створюють гроші.” Але такий перехід є прогресом само по собі! Якщо повернутись до цитати експертки (див. вище), то в ній можна знайти після фрази “[комерційні] банки … створюють гроші” можна знайти повторення тої самої догми, що банки спочатку збирають гроші, а потім вже надають їх у кредит. Таке повторення, як на мене, показує наскільки важким й тривалим є процес переходу звичці думати!
Вищезгадана стаття Банку Англії (McLeay et al 2014) не приділяє увагу діям уряду. Є чисельна література, яка розглядає це питання щодо уряду й розвінчує догму про “друк грошей” (Рей 2017). Її розгляд не є метою цієї статті. На додаток, до сучасних фінансових догм, що мають життя в Україні та в інших країнах, слід віднести доволі поширені тези про “залучення інвестицій в Україну,” “пошук грошей,” “приплив/відплив грошей,” й багато інших. Слушний економічний аналіз здатен розвіяти туманність (нечіткість, неясність, тощо), що навіюється від вживання цих термінів.
Наприкінці 2021 року вийшла у світ змістовна книжка англійською мовою про розпад радянського союзу під назвою “Колапс.” Її автор – російський історик Владіслав Зубок, що працює у Великій Британії (Zubok 2021). У багатьох місцях цього тексту автор, на мій погляд, відверто сумує щодо втраченої можливості та відмови влади від застосування сили, примусу, терору проти чисельних рухів до незалежності. Але для цієї статті головна примітність цієї книжки у розкритті деталей щодо поглядів Андропова щодо економіки та їх вплив на економічну політику (стор. 17-18). Прочитання цитат Андропова підказує мені, що саме цей керманич кремля, а не теперішній, пристав до ідеї щодо “закону попиту та пропозиції.” Розуміння економіки у теперішнього загарбника та поширювача терору є іншим – це контр-Андропов, хоча й є певні перетини. Але, водночас, воно не кореспондує зі сталінським розумінням. Вищезгадана розповідь від видання New York Times є щонайменше оманливою.
Оригінальний інституціоналізм відрізняється від інших тим, що він чітко оперує такою концепцією як дихотомія Веблена (Veblen dichotomy). Економіка розуміється через призму інституцій. За Веблен інституція визначається як “широко розповсюджена звичка думати” (Sturgeon 2025, стор. 5). Так от в економікі існують та перетинаються інституції двох видів: (1) інструментальні, (2) церемоніальні. Звичка думати інструментально розуміється як пошук та застосування відповідного інструменту до певного питання, що постає перед суспільством або громадою. Звичка думати церемоніально розуміється як вірування та слідування традиціям та настановам авторитетів, включно із міфами та легендами.
Для України у вирішенні головного питання – звільнення від загарбника – подальший шлях є очевидним. Й надалі покладатися на інструментальні інституції, що присутні у суспільстві. Коли читач чує, що українські виробники не завантажені на повну потужність через нестачу фінансування (Інтерфакс-Україна 2025), згадайте економістів з оригінального інституціоналізму, для яких таке висловлювання є проявом церемоніальної інституції.
Водночас, інструментальний спосіб мислення має сміливу, просту й очевидну відповідь: “все, що технічно можливе, можна реалізувати фінансово” (Foster 1981, стор. 866).
Олександр Вальчишен.
член Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА),
лектор з економіки, Metropolitan Community College - Kansas City (MCC-KC), дослідник Глобального інституту сталого добробуту (Global Institute for Sustainable Prosperity, GISP)
Джерела
Бомбардир (2025). “Знищені НПЗ запустили ЛАНЦЮГОВУ РЕАКЦІЮ: ціни рванули, нафта простоює. Нова СХЕМА З ТАНКЕРАМИ.” YouTube.com. Retrieved 13 січня 2026, from https://www.youtube.com/watch?v=UKWWUuiXcE0
Що з економікою? (2025, 23 серпня). “Як Коломойський і компанія «нагріли» державу на МІЛЬЯРДИ. Олеся Михайленко.” YouTube.com. Retrieved серпня 24, 2025, from https://www.youtube.com/watch?v=ljCUH-fYlCo&t
Інтерфакс-Україна. (2025, 27 серпня). “Українські компанії готові виробити мільйони дронів наступного року, проте є потреба у фінансуванні, - Міноборони.” Інтерфакс-Україна. Retrieved серпня 27, 2025, from https://interfax.com.ua/news/general/1099658.html
Г. М. Пилипенко (2020) ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ПОГЛЯДІВ Д. НОРТА, Економічна теорія. №3 (71), стор. 9-17 https://doi.org/10.33271/ebdut/71.009
Стерненко (2026, 11 січня). “Скільки ще росія зможе воювати? Все про економіку ворога. Юрій Гайдай.” YouTube.com. Retrieved 13 січня, 2026, from https://www.youtube.com/live/9g_dZ3ZVkBs?si
УТ-2. (2024, березеня 24). “Олеся Михайленко про банки, долари, біткоїни, і чи треба нам всім купити Розетку та Укрзалізницю?” YouTube.com. Retrieved серпня 24, 2025, from https://www.youtube.com/watch?v=H3aFMQLhXyw&t
Шолом А. С., Беренда С. В. (2015) Етимологія поняття «institution» та еволюція його змістовної сутності в економічних дослідженнях на прикладі СОТ. Проблеми економіки, №1. https://www.problecon.com/export_pdf/problems-of-economy-2015-1_0-pages-319_325.pdf
Р. Рей (2017) Сучасна теорія грошей. Наш формат.
Ayres, C. E. (1944). The Theory of Economic Progress. The University of North Carolina Press.
Ban, C. (2016). Ruling Ideas: How Global Neoliberalism Goes Local. United States: Oxford University Press.
CSIS (2024, Sep 24) “The Russia-Ukraine War and a Study in Analytic Failure.” Center for Strategic & International Studies. PDF file: https://www.csis.org/analysis/russia-ukraine-war-study-analytic-failure & YouTube.com: https://www.youtube.com/watch?v=gPBUjcncQ40
R. Cockett (1995). Thinking the Unthinkable. Harper Collins Publishers.
M. Dordal i Carreras and S. J. Lee, “The Spatial Transmission of U.S. Banking Panics: Evidence From 1870 to 1929,” Oxford Bulletin of Economics and Statistics 88, no. 1 (2026): 75–88, https://doi.org/10.1111/obes.70007
John Fagg Foster. (1981). Economics. Journal of Economic Issues, 15(4), 857–869. http://www.jstor.org/stable/4225099
Guriev, Sergei. 2019. "Gorbachev versus Deng: A Review of Chris Miller's The Struggle to Save the Soviet Economy." Journal of Economic Literature 57 (1): 120–46. www.aeaweb.org/articles?id=10.1257/jel.20171470
M. McLeay, A. Radia, R. Thomas (2014). Money creation in the modern economy. Quarterly Bulletin 2014 Q1. Published on 14 March 2014 https://www.bankofengland.co.uk/quarterly-bulletin/2014/q1/money-creation-in-the-modern-economy
P. Mirowski (2014). “The Political Movement that Dared not Speak its own Name: The Neoliberal Thought Collective Under Erasure.” Working Paper No. 23. www.ineteconomics.org/uploads/papers/WP23-Mirowski.pdf
New York Times Podcasts (2025). “Understanding Putin's Power.” YouTube.com. https://www.youtube.com/watch?v=ibWjGcT4aTw
D.Plehwe, P. Mirowski (2015). The Road from Mont Pèlerin: The Making of the Neoliberal Thought Collective, With a New Preface. United States: Harvard University Press.
Q. Slobodian, D. Plehwe (2022). Market Civilizations. Zone Books.
M. Sandbu (2026, January 6). “Russia is running out of money.” Financial Times. https://www.ft.com/content/8abeda02-3b8f-4a28-9711-0c7f8aae3812
J. Sturgeon (2025). Institutional Economics: Theory & Practice. Polity
T. Veblen (1904/1923) Theory of Business Enterprise. Charles Scriner’s Sons, New York. https://archive.org/details/theoryofbusiness0000thor_a6q2/page/n5/mode/2up
A. Offer, G. Söderberg (2016). The Nobel Factor: The Prize in Economics, Social Democracy, and the Market. Princeton University Press.
Інтерфакс-Україна (2015) Інтерв'ю з Арсенієм Яценюком від 8 листопада 2025 р. “Яценюк: В Україні економіка воєнного часу, а її майбутнє - спільні підприємства в сфері ВПК”. 1-ша частина https://interfax.com.ua/news/interview/1118873.html , 2-га частина https://interfax.com.ua/news/interview/1119037.html
Є?П (2025) Відео на каналі “Є питання” від 1 листопада 2025 р. : “Помилки влади, (не) підготовка до війни, Єрмак, скандальні посли, погрози за критику, Трамп”. https://youtu.be/1i9KJJDsNhU?si=io3yKIjhigpg-rhF
КМУ (2020) Відео на каналі “КабМін” від 25 вересня 2020 р.: “Лекція Прем'єр-міністра Дениса Шмигаля «Україна мрії» студентам Львівської політехніки” https://youtu.be/h7qGJyujhnc?si=UV4zQXcO0PY8Aa8h
УП (2025) Відео на каналі “Українська правда” 31 жовтня 2025 р. : “Покровськ втрачено? / Знекровлення армії / Підозри Кудрицькому й Труханову”. https://youtu.be/XLRJkkfYPws?si=5oJjY4HJqr3sx0Xd
Українське Радіо (2022) Відео від 24 січня 2022 р.: “Я заробив гроші. Чиї вони?” https://www.youtube.com/live/GNXH57AG_3E?si=H7H35YKRATePqWa4
Українське Радіо (2025) Відео від 20 жовтня 2025 р.: “Чому гроші ЗНЕЦІНЮЮТЬСЯ? | Як компенсувати інфляцію? | ОВДП, депозити та інші інструменти”. https://youtu.be/7mXquOyG8xA?si=7VE6E7g70ZKKwnPc
Свіриденко, Ю. (2022) “Яку економіку ми будуємо?” Колонка на сайті “Українська правда” від 8 липня 2022 р. https://www.pravda.com.ua/columns/2022/07/08/7357131/
PRESSING (2025) Відео на каналі “Пресинг” від 21 жовтня 2025 р. : “Чому росія не може зупинитися / Мільярдні атаки на НПЗ / Дрони у кремлі / У кого раніше закінчяться гроші”. https://youtu.be/NxioRHElliw?si=8PDmVNAo914d0gAu
Burke, L. (2025) Latika Takes Interviews Dymtro Kuleba. Substack, Podcast Dec 7, 2025. https://www.latikambourke.com/p/latika-takes-interviews-dymtro-kuleba
Zubok, V. M. (2021). Collapse: The Fall of the Soviet Union. United Kingdom: Yale University Press.