Соціал-демократичні, зелені, частина лівих і піратські партії складають основну підтримку з боку лівих України на заході. Якщо про соціал-демократичні, зелені і ліві партії нам відносно відомо, мало хто знає про активістів Піратських партій, їхні позиції і діяльність.
У цій статті Ілляс Ахмедов розповідає про історію піратського політичного руху на прикладі найбільш успішної піратської партії - чеської.
Піратський рух починався як синкретичний. Основні ідеї - підтримка відкритого вихідного коду, вільний і відкритий доступ до інформації, електронне врядування, цифрова приватність і децентралізація, реформа авторського права, протидія цифровому авторитаризму - не вважалися тим, що є унікальним тільки для лівих, центристів або правих. Самі піратські партії за всю 20-річну історію не дотримувалися єдиної ідеології: наприклад, поки ісландські пірати прийняли соціал-демократичні ідеї, німецькі пірати скоріше схожі на великий табір з діаметрально протилежними поглядами на імміграцію та зовнішню політику між обласними партіями та навіть федеральним представництвом.
І хоча на самому початку піратські партії європейських країн почали набирати популярність, особливо на тлі таких скандалів, як витік інформації про масове стеження Едвардом Сноуденом, багато піратських партій не зуміли закріпити свій електоральний успіх через надмірний синкретизм і локальні скандали.
Наприклад, на виборах 2011 року в Берліні Піратська партія Німеччини вперше зуміла подолати виборчий бар'єр і отримати місця в берлінському законодавчому зібранні, а після "Сноуденгейта" навіть мала рейтинг 13% по всій країні. Але нестача досвіду, політика надто відкритих дверей (за визнанням одного з активістів, до партії вступали навіть ті, хто заперечував Голокост) і як наслідок часті розбіжності членів партії з діаметрально протилежними поглядами розчарувало виборців. один з депутатів берлінського законодавчого зібрання, який втратив своє місце, вбив екс-стажера а потiм себе.
Лише дві піратські партії з часом стали винятком із правил: ісландська та чеська. Цього вдалося досягти завдяки більш злагодженій організованості та чіткому вибору загальної політичної ідеології (ісландці повністю прийняли соціал-демократичний курс, тоді як чехи балансують прогресивізм з ліберальним курсом з огляду на особливості чеського електорату). Особливо чеським піратам допомогло падіння соціал-демократичної партії Чехії через низку скандалів, а також підйом олігарха і популіста Андрея Бабіша та його партії ANO (укр. "Дії незадоволених громадян"), що дозволило піратам подати себе як альтернативну платформу для ліберального і прогресивного електорату.
В 2016 та 2017 роках ісландська та чеська партії відповідно вони досягли найкращих результатів у своїй історії на загальних виборах. Хоча ісландськой партії пророкували навіть перемогу, третє місце було справжнім проривом, а в Чехії на тлі корупційних скандалів і дуже розумно проведеної передвиборчої кампанії пірати набрали вражаючі 10%.
Та кампанія запам'яталася гумористичною піснею про корупційні скандали яку виконав та заспівав на акордеоні співзасновник партії і на той час її лідер Іван Бартош, який також член чеської гуситської церкви. Не дивно, що подібний жанр передвиборчих пісень пізніше почали копіювати й інші чеські партії.
У 2019 році вони також зробили пісню до виборів до Європарламенту:
Не в останню чергу завдяки подібним ходам пірати успішно виступили на виборах: в 2017 році вони вперше увійшли до чеського парламенту, в 2019 чотирьох чеських піратів обрали депутатами Європарламенту.
А в 2021 пірати знову створили історію, ставши першими піратами які прийшли до влади, сформувавши п'ятипартійну коаліцію SPOLU/STAN/Piratska Strana, яка була по суті чеською версією великої коаліції (починаючи від консервативної та неоліберальної Громадянськой демократичной партії, і лівоцентристських піратів).
На жаль, далі піратів стало хитати. Перший тривожний дзвінок пролунав на виборах до Європарламенту 2024 року, коли з п'яти депутатів від піратських партій (чотири чеських плюс один німецький) залишилася одна, Маркета Грегорова. Потім вибори до місцевих законодавчих органів Чехії восени того ж року стали катастрофічними для піратів, коли з 99 регіональних законодавчих зборів під їхнім контролем залишилися лише три. На це вплинуло незадоволення коаліцією, зокрема Бартоша (отримавши посаду міністра регіонального розвитку та цифровізації) за не дуже ідеальне розгортання E-Doklady (чеський аналог "Дiї"). Хоча частково критика була справедливою, вона була надмірно роздутою і безпідставною - особливо на тлі подальших скандалів коаліційної влади, коли сплив корупційний скандал міністра юстиції про отримання хабара в біткоїнах від наркоторговця.
Як би там не було, після провальних місцевих виборів вся верхівка піратської партії (Бартош + чотири заступники, серед них Грегорова) пішла у відставку. Одночасно пірати вийшли з коаліції після того як прем'єр-міністр Петр Фіала звільнив Бартоша з уряду.
Новим лідером став Жденек Хріб.

За освітою медик, до вступу в політику він працював у сфері охорони здоров'я і відповідав за переведення системи в цифровий вигляд. В 2018 році став мером Праги та запам'ятався свого часу тим, що відмовився на вимогу китайського дипломата виганяти з зустрічі тайванського представника. Цiй случай не випадковий: Хриб навчався рік у Тайвані за програмою обміну і критикує One China політику, виступаючи проти китайських інвестицій. Щодо Росії він також різкий: при ньому знесли пам'ятник Івану Конєву, перейменували площі біля російського посольства на площу імені Немцова, i також вiн відвідував Київ разом з мерами Варшави, Братислави та Будапешта.
Початок лідерства Хріба був не найідеальнішим: на відміну від Бартоша, який був представником лівого крила партії, Жденек представник центристського крила, і він побажав зробити її більш привабливою для частини консервативного електорату, а також його стали звинувачувати в централізації прийняття рішень всередині партії і відході від ідей, які властиві піратам (наприклад, закриття публічного форуму, де члени партії обговорюють і голосують). Це спричинило відтік партійних членів, включаючи колишніх євродепутатів (наприклад, Марсель Колайя).
На щастя, "консерватизація" партії за політичними поглядами виявилася тимчасовою. І за це їм варто подякувати Соціал-демократичній партії Чехії, яка вирішила створити коаліційний блок Stacilo! (укр. Досить!) з комуністами та іншими дрібними лівими партіями на базі анти-НАТОвської, анти-ЄС та про-російської платформи. Це дозволило піратам розгорнути назад курс на повноцінну "центризацію" і знову повернутися до витоків прогресивної ліволіберальної партії. Одним з елементів цього став електоральний пакт із Зеленою партією, за яким від списку піратів були висунуті кандидати від зелених.
Допомогло і те, що пірати провели досить енергійну виборчу кампанію. Жденек запам'ятався постійним використанням фрази Máme Plán (укр. "у нас є план") яка дозволила піратам не загубитися в медійному просторі. Але їх родзинкою стало наступне передвиборче відео який був променем світла в темряві загострення поляризації суспільства. Його темою стало те, що поки популісти намагаються розколоти суспільство на своїх і чужих і вбивають клини між власними громадянами, насправді між нами набагато більше спільного.
Наприклад, незалежно від того, в якому типі сім'ї складається людина (традиційна, або у одностатевій родині, або неодруженим) всі згодні з тим, що кожна сім'я заслуговує на гідні фінансові умови. Або те що незалежно від того, чи є у власності людини житлове приміщення або якщо вона орендує житло, без стабільного житла важко завести сім'ю.
Не обійшлося і без традиційної передвиборчої пісні, цього разу назвавши її «найбільш передвиборчою піснею», яка висміює стереотипи передвиборчих роликів і порожні обіцянки від політиків:
Практично за рік Хрибу вдалося зупинити падіння рейтингу партії до загрозливих 5% і загрози вилетіти з парламенту до стабільних 8-10% (чого не було з часів виборчої кампанії 2017 року). Бартош і Хриб навіть посперечалися, що якщо Хрибу вдасться набрати більше місць, ніж Бартошу в 2017 році (25 мiст), то Бартош зріже свої дреди. І хоча Жденеку не вдалося цього зробити, результат виборів у 2025 році виявився гідним: 18 мiст, причому 14 депутатів жінки, дві з них від партії зелених, а троє депутатів молодші за 30 років. Більше того, вони обійшли на виборах ультраправих SPD та Motoriste, i лівоконсервативних Stacilo! (останні взагалі до парламенту не пройшли).[^1]
В опозиції пірати знову, відверто кажучи, розквітли. По-перше, коаліція Бабіша підіграла ще й піратам, відмовивши їм у очолюванні парламентських комісій незважаючи на те що пiрати четвертий за силою блок у парламенті. Чим і скористалися пірати, позначивши себе як силу якої боїться нова популістська влада (в той час як інші партії в опозиції або стали апатичними, як Старости і незалежні (STAN), або перебувають у стадії кризи, як Громадянська демократична партія (ODS)). По-друге, їхня стратегія в соціальних мережах з акцентом на короткі відео всередині будівлі парламенту або бiльше довші vlog-стайл, де основну роль відіграють саме молоді депутати, дозволяють привертати до себе увагу.

На закінчення: чеські пірати, безумовно, досить специфічний випадок, коли піратський рух зміг стати мейнстрімним. І про нього не можна говорити без того, що вони пішли на багато компромісів. Вони відійшли від частини фундаментальних ідей піратів з точки зору таких особливостей піратського руху, як повна прозорість зборів і публікація прийнятих рішень або голосувань з внутрішньопартійних питань (що досі є у німецьких та ісландських піратів); вони практично не беруть участі в соціальних мережах, які побудовані на відкритому вихідному коді, вважаючи за краще бути присутніми у великих централізованих мережах, щоб підтримувати зв'язок з електоратом і просувати свій контент у ньому. Пірати також є практично єдиною однозначно ліволіберальною силою в країні, де населення в більшості соціально консервативне (STAN відносно неоднорідна партія і серед неї, за визнанням самого голови, є ті, хто не виключає співпраці з Андреем Бабішем).
І все ж, чеські пірати показують, як ліволіберальна політика може бути цікавою і побудованою навколо цифровізації суспільства.